Голодомор 1932-1933

У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами. Отже ми з вами сьогодні запалимо Свічку Пам’яті.
#голодомор1932-1933
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
В Україні від голоду помирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня…

Пам’яті героїв Небесної сотні, пам’яті тих героїв солдат, які загинули за цілісність нашої України, пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття, пам’яті наших односельчан померлих в 1932-1933роках присвячується ця літературно-драматична композиція памʼяті жерт Голодоморів.